Даян-Ярослав Монастирський

Біографія

Категорії:

ессеї
статті
штукарство

Архів:

Листопад 2018 (1)
Вересень 2018 (1)
Серпень 2018 (1)
Червень 2018 (1)
Травень 2018 (1)
Березень 2018 (1)

Відкритий лист до молоді Галичини

Я, напевно, завинив перед вами, — перед тим колективним "Вами” котре не дотичне моїх кіл. Напевно що завинив, — бо не згадував вас у молитвах своїх. Направду, — я навіть не певен як Вас номінувати; та й — чи варто? Звісно, можливо, провівши певну дефрагментацію, виокремити умовні безумовні рефлекторні групи серед того загалу, котре "Ми” номінуєм в цьому тексті "Ви”. Та, насамперед, мушу зізнатись, — я не відчуваю зневаги чи відрази до Вас, — лише жаль. Жаль відсторонений, з легким присмаком байдужости і константою чергового втраченого покоління.

Отож, — совки і постсовки, гопи, бики, раґулі, холопи, необандерівці, гомофоби,.. — усі Ви, від фахових патрійотів в свої двайцять (скількись там) рочків до ультра-хіпстерів від штукарства (котрі штири чи пєть років свого життя втрафили виключно на викладання новотворів з кісточок змуміфікованого птаства), — усі Ви, — нагамуз з Вашими "тіпа” тусовками, одкровеннями, епатажем чи суворим доконанням традицій, — усі Ви — ілюзорні,.. наскрізь. Вас немає, ...не існує, і до тепер не існувало. Нуль. Зеро. Понад те — відсутність нуля.

Чому так трапилось, і які ознаки Вашого небуття? Цього питання Ми собі ніколи б не задали, але в матицях Ваших операційних систем воно, припускаю, може виникнути (чи мало б, але — не може). Відсторонимось від тільозотських вивертів щодо неможливости пізнання субєктом обєктности поза межами го пізнання, — субєкта бо не існує. Щодо ознак, — вони — в кожній найменшій дрібниці, — від страти асоціятивно-образних номінацій мовлєннєвого апарату до того ж паразитуючого "тіпа”, — штибу катма нагальности в инших логемах. Страта не лише мови, але й памяти, насамперід так званої родової. Звісно, в сучасну епоху зайве акцентування на подібних речах є анахронізмом, але — в сучасних поспільствах. Про те наскільки сучасним є поспільство в республіці Україна, гадаю, здогадуєтесь навіть Ви.

Молодь Галичини, юнаки та юнки, — де Ви проявляєте свою суть? В безглуздій мало-веліко-новоруской війні? Поповнючи шерегу вбитих (за умовчуванням, звісно ж, героїв) що полягли за возєднання з ненависним Далеким Сходом заради спільного співбуття в єдиній унітарній державі? Заради "єдіной срани”? Ну, — то прошу дуже, — не стану Вас відмовляти, — вперід, — Бандера поведе Вас! Батьків, котрі хоронитимуть чи опікуватимуться Вами в певних станах — також не зауважу. То їх заслуга, що Ви погодились на таку ролю.

Одне тільки прошу Вас, о, молодь Галичини, — не називайте себе Галичанами, — називайтесь українцями, чи то пак, — украінцами. Називайтесь як хочете, — хоч бурятами. Зрештою, — у Вас спільні інтереси (на Донбасі). Але, — заклинаю Вас — не смійте, падлюки, називатись Галичанами! Зась! Просрались-те той Галицький гонор ще на часі формування кишківника, ще в тім часі коли з материнського молока пересадили Вас на суміші! Бо ніц, направду, ґени на визначають, — попри те, що Ваші прапрадіди ще звались Галицькими Русинами, прадіди і діди Ваші дозволили скористати з себе як бидло (стративши і змінивши власну ідентифікацію), і кожне наступне покоління міліло, — батьки Ваші — цимес Комуни! То кого могли породити? Кого могли — того й породили. Вас! Не Галичан!

В цім відвертім відкритім листі до "Вас” Ми не намагаємось застерегти, навчати, переконати... Лист сей має лише єдну ціль, — допомогти нащадкам далеким і близьким що штудіюватимуть сучасність в користанні з дефініцій. Нащадку, до Тебе остатнє слово: мусиш то знати і розуміти — Галичани — не Українці, і водночас, станом на сьогодні, Галичина заселена переважно Українцями, — прошу застерегти ріжницю — і не перекладати на Галичан провину за сьогоднішні гріхи Українців, а надто молоді, котра, в міру своїх можливостей так надається до маніпуляцій. Пробач їм, юнакам та юнкам, як і я пробачаю, шкодую і жалію їх, — бо не відают, бідаки, що роблять, нехтуючи чин життя.скачать dle 12.1