Даян-Ярослав Монастирський

Біографія

Категорії:

ессеї
статті
штукарство

Архів:

Листопад 2018 (1)
Вересень 2018 (1)
Серпень 2018 (1)
Червень 2018 (1)
Травень 2018 (1)
Березень 2018 (1)

Środek mojego świata przez ostatni lata znajduje się w cichym miejscu obok Wzgórza Św. Piotra. Tuż obok płynie Vistula, za lasem słychać szum miasta, pobliżu jezioro i grota słynni, chyba, powszednie. ...To tut odpoczywał od pracy twórca historii Polski, tutaj też, w końcu, pracował, obok chałtur na Wawelu. A po tym


tłumy widzów biją brawo populistom i cwaniakom, inni też handlują twarzą ale idzie niezbyt gładko, i są tacy, którzy prosto nienawidzą, ale szczerze, a on tylko ćwiczę co dzień gamy na ukulele... są wodzowie od urodzin najróżniejszych ugrupowań, i są tacy, których wodzą w miejsca takie różnorodne, dla odmiany są i


odszedł, i - wszystko jasne, jak młode słońce w kosmosie, krew na zimowej bieli, końcowa serca synkopa. nie ma potrzeby mówić cokolwiek, brak konieczności tłumaczyć owe, to tylko koniec, po prostu koniec. byłem wcześniej w obu krajach, więc, wiem na pewno, - nie będzie piekła, ani raju, - to wszystko. zostanie tylko


...kiedyś to się gadano, a nawet przy jednym piwie wszyscy byli pijani, i dobre w tym było, i nabierano numer do nieobecnych kolegów proszono dostarczyć piwa. telefon był stacjonarny. i dalej, przez noc, do rana, a czasem - i jeszcze dłużej. wino z tamtych czasów na zawsze zostanie młode, wódeczka nie bila w głowę,


Miedzy Zbruczem a Wisłą, rozerwany na pól; ciągną w góry umysły, a byt wraca na dól. Już nie szukam pokoju, wojen też mam więc dość; przecież ja tu nie rządzę, ale mam jeszcze głos. Chociaż obcy i cichy, prawie niezrozumiały, natomiast pewny i niesprzedany. Kiedyś znałem podobnych, co zmienili się wraz; nagle stałem


як вбити у собі поета запитайте мене - я навчу - роблю це в тім кавалку життя що останній, відтак найцінніший. як розтратити друзів - нараджу простий дієвий спосіб - свободу вибору без застережень киньте як кістку собаці, як Адамові ябко Всевишній,.. коли ж в самоті і у прозі окропите чайник окропом і кружельця білого


уже поснув, проте крізь плетиво сновидне ральности трем трепотить байстручно, не бійси, світе, я до тя ще верну - лише піжди, але не завмирай - крутиси, бо як од сну поверну - нецікаво буде все те ж застерігати знову, тож шаленій в розвоях й декадансах, допоки ж сну віддамси безтурботно...


а я вже втішивсь був і мав надію же покрутило покручем керманичів отар що тануть в цифрі і при тім маліють, аж де там, - тліють в умах гірчиці й баобаба зерна котрі проскрутові звитяжці попололи. холопи, виджу моцно кволі потенції маєтностей вашмосі. то чи не досить?


грейдери гвалтують уночи в прочинене вікно моє середнє вухо. цивілізаціє, бодай би ти себе скарала! навже не гідно прикотячити глушник, як блискавиця щоб, без грізних грому брязкотінь й глухого кашлю? щоб вихлопи із труб цільонаправлено ритмічно мелодійно лилися в Шуберта сонети, і Альфонсо і Естрелла щоб на пагорбах


усе, - візьму орало й до роботи, - лишень би втримати хоч який сенс у ділі в тім краї де усе у цвілі; бо таки належить цвіль зібрати - пеніцеліну пощо пропадати! хай не тутешнім, - дітям еквадорів се знадобитись може. може? то що - брати кресало й до роботи? - палити вщент суху полову доти допоки не очиститься земля?

Назад 1 2 3 4 5 6 7 Вперед