Даян-Ярослав Монастирський

Біографія

Категорії:

ессеї
статті
штукарство

Архів:

Листопад 2018 (1)
Вересень 2018 (1)
Серпень 2018 (1)
Червень 2018 (1)
Травень 2018 (1)
Березень 2018 (1)

як вбити у собі поета запитайте мене - я навчу - роблю це в тім кавалку життя що останній, відтак найцінніший. як розтратити друзів - нараджу простий дієвий спосіб - свободу вибору без застережень киньте як кістку собаці, як Адамові ябко Всевишній,.. коли ж в самоті і у прозі окропите чайник окропом і кружельця білого


уже поснув, проте крізь плетиво сновидне ральности трем трепотить байстручно, не бійси, світе, я до тя ще верну - лише піжди, але не завмирай - крутиси, бо як од сну поверну - нецікаво буде все те ж застерігати знову, тож шаленій в розвоях й декадансах, допоки ж сну віддамси безтурботно...


а я вже втішивсь був і мав надію же покрутило покручем керманичів отар що тануть в цифрі і при тім маліють, аж де там, - тліють в умах гірчиці й баобаба зерна котрі проскрутові звитяжці попололи. холопи, виджу моцно кволі потенції маєтностей вашмосі. то чи не досить?


грейдери гвалтують уночи в прочинене вікно моє середнє вухо. цивілізаціє, бодай би ти себе скарала! навже не гідно прикотячити глушник, як блискавиця щоб, без грізних грому брязкотінь й глухого кашлю? щоб вихлопи із труб цільонаправлено ритмічно мелодійно лилися в Шуберта сонети, і Альфонсо і Естрелла щоб на пагорбах


усе, - візьму орало й до роботи, - лишень би втримати хоч який сенс у ділі в тім краї де усе у цвілі; бо таки належить цвіль зібрати - пеніцеліну пощо пропадати! хай не тутешнім, - дітям еквадорів се знадобитись може. може? то що - брати кресало й до роботи? - палити вщент суху полову доти допоки не очиститься земля?


фільосовскі тексти з вуст молодих ще ніби-то панянок нащент руйнують концепцію лібідо, а чи то старість гулькнула завчасно, же дивлячи на перса виджу… прогалини у шестім клясі, коли клясичних німців проходили, а чи то в семім се було, чи після дуалістичних інтервенцій европейців, до, а чи на часі, прочитання


Ніхто напевне не згадає як довго ся війна триває, й коли й чому розпочалась вона. З початку й до кінця часів триває сей безглуздий спір про те, про що ніхто й не зна'. Один за одним на убій пориваються у бій ще не калічені тіла. Мені ж не шкода, ані ніц, усіх хто протягом століть місив в компост свої життя. Й допоки


В церкві навпроти міняли покрівлю, під дахом якої святі спочивали, закуті в потечені шерстнями зруби, розгубивши хто тулуб, хто руку, хто ногу, забуті спочилими в Бозі творцями, прихожанами, вірними і свят-отцями. Лиш жуки-короїди їх памятали, їх плоть смакували і шанували, по сім лише шерстням відкрита дорога до