„Приїзди на Вінніпеґщину”, - казали мені -
на кожному кроці допоможемо тобі, -
від першого кроку до останнього.
Подиху твого останнього...
„Приїзди на Вінніпеґщину”, - казали мені -
тутки жиє до грому дорогої рідні, -
дорогої у сенсі буквальному.
То такий сакральний низ...
„Приїзди на Вінніпеґщину”, - казали мені -
тут в достатку на всіх стане землі,
лайном степ болотнистий помазаний.
І тобі пару метрів вкраємо...
„Приїзди на Вінніпеґщину”, - казали мені -
кожен шостий з тутейших - з украї’ни,
а що расист і нацист, - то в звичаї то.
Ці звичаї тут ревно плекаємо...
„Приїзди на Вінніпеґщину”, - казали мені -
тутки ніколи не жили москалі,
дотепер, бо тепер в достатку їх.
Денно — плюс 30 тон досипає бог...
„Приїзди на Вінніпеґщину”, - казали мені -
тутки вилікуємо всі болячки твої,
айбо ні, - ґиґнеш, не дочекаєшся.
І приїхав я. І так сталося.
О, Манітоба!
Твої чудові засніжені рівнини
за небокраєм зростаються із небом,
твої озера - поглинають навесні твої рівнини,
води рік - торують нові шляхи,
а шляхи, по повені, снять ніби вони гори,
й брунькуються, аби,
допоки літня спека,
надати сенсу службам комунальним,
твоє ж коротке літо -
не блефує, -
одразу повертає до зими.
О, Манітобо, благословенний краю,
до тебе лину я з далечені европ,
усі надії в майбутті в тобі плекаю! ;)
Внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа в 1939-му Галичина була анексована і приєднана до УРСР, незаконна анексія триває дотепер. За тим же сценарієм РФ анексувала Крим. Люди котрі вимагають деокупацію Криму, але не погоджуються на деокупацію Галичини - двуликі лицеміри. Росіяни в Криму та українці в Галичині - окупанти. Окупація не триватиме вічно, встид за предків-анексорів лягатиме нестерпним тягарем на їх нащадків. А що Ти передаси у спадок своїм дітям?
Програють усі, виграють - лише ті, хто продовжує шлях. Деокупація відбудеться - це лише питання часу. Коли усі, хто прагне вбити або померти - повмирають або повбивають один одного, вірус печерного (а на доважок - чужого, привласненого) націоналізму мине. Надійде неминуче, - майбутнє, - час коли кріпацтво зникне, і кожен нестиме тягар відповідальности сам, коли доведеться бути вільним, а не зомбованим фанатиком чи гвинтиком репресивного механізму, коли память лише посилюватиме свідомість і усвідомлення реальности, і ніхто, ніхто! не маніпулюватиме иншими наражаючи їхні життя і умисли...